У ці жовтневі дні, коли жовто-блакитне небо наче ближче до землі, а серце наповнюється вдячністю, працівники Миколаївської обласної бібліотеки для дітей мали честь провести низку особливих заходів до Дня захисників і захисниць України.
Це були не просто уроки чи лекції. Це були зустрічі з тишею, що кричить з окопів, з поглядами героїв, що тепер живуть на світлинах, з голосами, які ще вчора співали арії на сцені, а сьогодні навіки замовкли, боронячи країну.
Учні школи-інтернату №4, ліцею №25 та гімназії №13 дізналися про тих, чия мужність — як світло у темряві:
- Василь Сліпак — оперний співак світового рівня, який проміняв сцени Парижа на передову. Він не шукав слави — він пішов за правдою. І загинув, захищаючи свою країну.
- Олександр Данилюк — лікар, що оперував у бліндажах на карематах, рятуючи життя у самому серці Дебальцівського пекла.
- Ірина “Ластівка” Драгущак — тендітна, але незламна. Жінка, яка керує артилерією, доводячи щодня: сила не має статі.
- Роман і Василь Ратушні — два брати, два серця, дві історії молодої мужності, які віддали найдорожче — життя — за нашу свободу.
Ми говорили з дітьми не лише про героїзм, а й про вдячність у дії. Про те, як кожен з нас у тилу може тримати стрій:
- плести маскувальні сітки
- створювати обереги
- організовувати благодійні ярмарки
- донатити на потреби ЗСУ
- підтримувати добрим словом і теплом
Ці зустрічі залишили слід. У дитячих очах — задумливість. У серцях — іскра. А в словах — вже не просто «герої», а імена. Історії. Люди.
Нехай пам’ять про них буде нашим дороговказом, а вдячність — дією.
Бо захисник — це не лише про зброю. Це про любов. Про відповідальність. І про нас усіх.
