Садовський Микола Карпович

(1856 – 1933)
видатний український актор, режисер, театральний діяч, письменник, громадський діяч
Садовський Микола Карпович (справжнє прізвище Тобілевич) народився 13 грудня 1856 року у селі Кам’яно-Костувате Бобринецького повіту Херсонської губернії (потім Братський район, нині Вознесенський район Миколаївської області) у славетній родині Тобілевичів.
Навчання почалося для Миколи Тобілевича з Бобринецької повітової школи, потім були гімназія у Херсоні, Єлисаветградське реальне училище, навчання в Київській та Одеській військових школах.
У Бобринці зародилися міцні дружні зв’язки між Миколою Садовським та Марком Кропивницьким. Останній часто відвідував оселю старшого брата Миколи – Івана Карпенка-Карого (Івана Карповича Тобілевича), де також проживав Садовський. Ці троє діячів утворили музичне тріо, в якому Микола Садовський демонстрував свою майстерність гри на віолончелі. Паралельно з музичними заняттями, юнак активно залучався до діяльності місцевих аматорських театральних гуртків, що свідчило про його ранній інтерес до сценічного мистецтва.
У 1877 році, не закінчивши Єлисаветградське реальне училище, Микола Тобілевич пішов добровольцем на російсько-турецьку війну, брав участь майже в усіх великих боях на Балканах. Після війни ще два роки він перебував на військовій службі у Бендерах, де при офіцерському зібранні існував аматорський драматичний гурток, у якому Тобілевич виступав як актор. Тут відбулася його зустріч з Марією Адасовською-Хлистовою, яка з часом і стала його дружиною – майбутньою окрасою української сцени Марією Заньковецькою.
Микола Тобілевич не спокусився військовою кар’єрою, а вирішив стати театральним актором, як і його брати. З 1881 року працював в професійному театрі у трупах Григорія Ашкаренка, Марка Кропивницького, Михайла Старицького
Літнього сезону 1888 року М. Садовський разом з М. Заньковецькою заснували власну трупу, яка проіснувала десять років (1888 – 1898 рр.). Тут відбулося його становлення і зростання як актора, режисера й організатора театральної справи в Україні.
У 1898 році трупа Садовського об’єдналася з «Товариством російсько-малоросійських артистів» братів Тобілевичів (І. Карпенка-Карого та П. Саксаганського), а в 1900 році до них на три сезони приєдналася і трупа М. Кропивницького. Це було справжнє сузір’я талантів сценічного мистецтва. Діяльність об’єднаної трупи корифеїв українського театру мала тріумфальний резонанс.
Через декілька років Микола Садовський став директором українського театру товариства «Руська бесіда» у Львові (1905 – 1906), чим сприяв значному підйому театральної культури на західноукраїнських землях.
Пізніше, разом з дружиною, заснував перший український стаціонарний театр, який розпочав роботу 15 вересня 1906 року в Полтаві, потім виїздив на гастролі до інших міст і лише навесні 1907 року переїхав до Києва, у приміщення Троїцького народного дому (нині Київський національний академічний театр оперети). Театральна трупа проіснувала до 1919 року, коли на початку зазначеного року майже весь акторський склад під керівництвом Миколи Садовського здійснив переїзд до Кам’янця-Подільського.
У роки української державності Садовський очолював керівництво справами народних театрів: у червні 1919 його призначили головним уповноваженим із питань організації народних театрів для фронту і тилу на території УНР; у 1920 році в Галичині, з 1921 він очолював Руський театр Товариства «Просвіта» в Ужгороді. Під час революційних подій Микола Садовський співпрацював з УНР, через що у 1923 році був вимушений покинути рідну країну і виїхати до Праги, де проживав до 1926 року.
У 1926 році він повернувся в Україну, повіривши обіцянкам влади, що в Києві матиме всі можливості для творчої праці, яких не було в еміграції. З найкращими надіями 70-літній великий майстер сцени кидає еміграцію і їде додому, щоб ще послужити своєму театрові. Але не так сталося. Виступи йому обмежили, а мати свій театр не дозволили. В останні роки свого життя Садовський працював не тільки як актор, а й як перекладач та мемуарист, знімався у головній ролі у фільмі «Вітер з порогів» (1929 рік).
Помер Садовський Микола Карпович 7 лютого 1933 року, похований на Байковому кладовищі у Києві.

Література про життя та діяльність

Бойченко, В. Садовський Микола Карпович / В. Бойченко, І. Марцінковський // Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини : 200-літтю від дня народження Тараса Шевченка присвячується / ред. І. Б. Марцінковський [та ін.]. – Миколаїв : НУК, 2014. – С. 415-416.
Коваленко, П. М. К. Садовський 1856 – 1933 / П. Коваленко // Корифеї українського театру: Матеріали про діяльність театру корифеїв / упоряд. І. О. Волошин. – Київ: Мистецтво, 1982. – С. 210-249.
Карпенко, В. Південні шляхи корифеїв / В. Карпенко // Тут, біля самого моря / В. Карпенко. – Київ, 1989. – С. 142-153.
Пилипчук, Р. Я. Садовський Микола Карпович : [біогр. довідка] / Р. Я. Пилипчук // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. – 2-ге вид. – Київ, 1983. – Т. 9 : Поплужне – Салуїн. – С. 548.
Садовський Микола Карпович, актор, режисер, письменник : [біогр. довідка] // Літературна Миколаївщина в особах: бібліогр. покажч. – Миколаїв, 2001. – С. 70-71.
Садовський Микола Карпович : [біогр. довідка] // Мистецтво України: біогр. довід. – Київ, 1997. – С. 522-523.
Садовський Микола Карпович : [біогр. довідка] // Митці України: енцикл. довід. – Київ, 1992. – С. 511-512.
Старовойт, Л. В. Садовский Николай Карпович: [биогр. справка] / Л. В. Старовойт // Николаевцы. 1789 – 1999 : энцикл. слов. – Николаев, 1999. – С. 293-294.
Старовойт, Л. В. Театр корифеїв на Миколаївщині / Л. В. Старовойт // Старовойт, Л. В. Письменники Миколаївщини: літературно-критичні матеріали до курсу «Літературне краєзнавство» : навч. посібник для студентів філологічних спеціальностей / Л. В. Старовойт. – Миколаїв, 2007. – С. 7-14.
Театр корифеїв на Миколаївщині // Література рідного краю : посібник-хрестоматія / ред. О. С. Кухар-Онишко. – Миколаїв : Видавництво МОІПЛО, 1993. – С. 27-33.

Публікації в періодичних виданнях

Ігнатьєв, В. Велетень рідної сцени : [М. К. Садовський] / В. Ігнатьєв // Рідне Прибужжя. – 2006. – №156(23 груд.). – С. 4.
Барабан, Л. Микола Садовський і його татр періоду УНР : невідомі матеріали / Л. Барабан // Культура і життя. – 2007. – №36(5 верес.). – С. 2-3.
Барабан, Л. Трагізм Миколи Садовського: невідомі матеріали : до 150-річчя від дня народження / Л. Барабан // Культура і життя. – 2006. – №50(13 груд.). – С. 1.
Гений сцены и герой Шипки разбил сердце приме украинского театра : Николай Тобилевич (Садовский) из села на Николаевщине изменял ход украинской истории // Николаевские новости. – 2020. – № 149(9 дек.). – С. 8 : фот.
Емец, И. Хохлацкая королева : [о великой украинской актрисе театра Марии Заньковецкой] / И. Емец // Viva! Биография. – 2013. – № 6. – С. 86-97 : фот.
Крижановська, Н. Батьківщина великих корифеїв / Н. Крижановська // Рідне Прибужжя. – 2010. – №57(1 черв.) ; №59(5 черв.) – С. 3.
Серединський, О. З плеяди корифеїв : до 15-річчя з дня народження М. К. Садовського / О. Серединський // Рідне Прибужжя. – 2006. – №151(14 груд.). – С. 2.
Станішевський, Ю. Велетень української сцени : [до 150-річчя від дня народження талановитого актора М. К. Садовського] / Ю. Станішевський // Урядовий кур’єр. – 2006. – 29 грудня. – С. 8-9.
«Талант є труд, помножений на труд…!» : до 160-річчя від дня народження М. К. Садовського (1856-1933) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2016. – № 4. – С. 91-101.
Хорунжий, Ю. Митарства «Ревізора» : літературна спадщина М. Садовського / Ю. Хорунжий // Літературна Україна. – 2007. – 8 берез. – С. 1, 7.
Хорунжий, Ю. Садовський садить сад – з Марією і без : роман / Хорунжий Ю. // Дніпро. – 2006. – №1/2. – С. 1-2.
Шевчишен, М. Професор Валентин Садовський – визначний український економіст, демограф, економіко-географ : (до 120-річчя з дня народження) / М. Шевчишен // Географія та основи економіки в школі : Науково–методичний журнал. – 2006. – №7. – С. 55-56 : портр