Ліванов Михайло Георгійович

(1751-1800)
агроном, геолог, грунтознавець, професор землеробства, засновник і керівник першої школи практичного землеробства в с. Богоявленське

 Біографічна довідка
Михайло Георгійович Ліванов у 1772 році закінчив з відзнакою одночасно філософський факультет Слов’яно-греко-латинської академії і юридичний факультет московського університету. Навчався в Оксфордському університеті. Михайло Георгійович обрав своїм фахом тваринництво (зоотехнію), проте займався й проблемами землеробства, зокрема, польового та кормового вирощування рослин на луках. Після повернення з Англії, у 1785 році, М. Г. Ліванова було призначено професором Катеринославського університету (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара). У березні 1786 року його направили до Криму для освоєння місцевих земельних ресурсів. Він розгорнув велику роботу з вивчення ґрунтів, кормових ресурсів, сільського господарства. На початку 1788 року, у маєтку поміщика Петковича, вчений із колегою організували зразкове господарство, де впровадили передову агротехніку, висіяли кукурудзу та картоплю.
М. Г. Ліванов у грудні 1788 року брав участь у героїчній обороні міста Очакова. У 1789 році він тяжко захворів, була паралізована ліва половина тіла. Його стан здоров’я повністю так і не відновився, але він продовжував продуктивно працювати.
У 1790 році вів розвідку залізних руд в околицях Кривого Рогу. На берегах річки Саксагань виявив залізні руди, ознаки срібних руд, а також мармур, вугілля тощо. У 1791 році увійшов до складу експедиції військово-морського відомства по розвідці вугілля на Донбасі для потреб Чорноморського флоту.
Північне Причорномор’я, з його сприятливим кліматом та обширними землями, якнайкраще підходило для впровадження нових методів та експериментів. Під керівництвом Ліванова і Прокоповича була створена особлива Контора землеробства і домоводства Таврійської області, покликана дбати про розвиток хліборобства, садівництва і виноробства.
Михайло Ліванов був одним із перших, хто побачив перспективи розвитку Миколаївського регіону та чітко пов’язав їх з практичним освоєнням прогресивних методів землеробства. У 1790 році він організував і очолив Практичну школу землеробства в Богоявленську (нині Корабельний район Миколаєва). Це був перший у Східній Європі і третій після Англії і Франції навчальний заклад аграрного напрямку. Перед Богоявленською школою ставилося завдання – підготовка кадрів для сільськогосподарської практики, подання прикладу організації таких шкіл в інших регіонах імперії, підготовка наукових кадрів у галузі сільськогосподарської науки, вивчення потенційних сільськогосподарських ресурсів Північного Причорномор’я та розробка способів їх ефективної експлуатації. Богоявленська сільськогосподарська школа, ініціатором, директором і провідним викладачем якої був М. Г. Ліванов, справила великий вплив на освоєння південного краю, підвищення сільськогосподарської культури Північного Причорномор’я. У цій школі навчались поміщики та селяни-переселенці. Програма навчання в школі давала глибокі, на той час, узагальнення передової практики сільського господарства, зокрема, з питань ґрунтознавства, землеробства, рослинництва і тваринництва. Богоявленська сільськогосподарська школа проіснувала до 1797 року.
У своїх роботах М. Г. Ліванов викладав основні методи розведення і прагнув дати класифікацію порід домашніх тварин за продуктивністю. У розвитку великої рогатої худоби він визначав два головні напрямки: перший – м’ясне скотарство, і другий напрямок – молочне скотарство. Така спеціалізація скотарства лишається актуальною донині, оскільки, зокрема, в Україні, ще не доведена до потрібної досконалості.
Він запропонував цілу систему заходів із поліпшення тварин, ставив в основу кормовиробництво, годівлю й утримання тварин, обґрунтував головну роль кормової бази у тваринництві, оптимальне поєднання галузей тваринництва і рослинництва, єдність організму і середовища, знайомив російську громадськість з практикою сільського господарства Англії, Данії, Німеччини, Голландії, Франції.
Він був одним із перших зоотехніків, який писав про свинарство, вплив різних кормів на якість м’яса і сала, довів необхідність і обґрунтував доцільність попередньої підготовки кормів до згодовування, підкреслив значення їхнього різноманіття в раціоні. Цікаво писав про птахівництво – розведення індиків, курей, гусей, качок і голубів. Голубництво він вважав найбільш дешевою галуззю птахівництва. У галузі ветеринарної медицини обмежувався, головним чином, описом народних методів лікування тварин.
Значення і цінність роботи М. Г. Ліванова у галузі тваринництва полягає насамперед у тому, що він не тільки об’єктивно описував стан, але й пропонував заходи до його поліпшення, навчав творчому пошуку, науково обґрунтованому мисленню, активно вирішувати проблеми, використовувати досягнення передової практики у галузі сільського господарства інших країн (особливо Англії), проводив пропаганду щодо впровадження нових культур, сортів, порід і вдосконалення сільськогосподарської практики, вважав, що в основі наукових положень лежить практика, а експеримент має лише допоміжне значення.
У 1794 році у Петербурзі виходить у світ його книга «Руководство к разведению и поправлению домашнего скота». Практично це був перший російський підручник із зоотехнії. У 1799 році у Миколаєві виходить з друку друга його книга «О земледелии, скотоводстве и птицеводстве». У цій книзі він пише про значення тваринництва, його нерозривний зв’язок із землеробством, про необхідність глибокого вивчення порід у зв’язку з різними природно-кліматичними зонами і умовами росії.
Михайло Георгійович Ліванов нагороджений орденом Святої Анни 2-го ступеня. Почесне місце йому належить і у галузі геології, пошуках покладів мармуру, кам’яного вугілля, граніту на території України. Його роботи у галузі зоотехнії і агрономії заслуговують уваги і доброї пам’яті в сучасників.
Помер Михайло Георгійович Ліванов у глибокій бідності, 1800 року, не доживши рік до п’ятдесятиріччя. Похований на Миколаївському некрополі. Його могила не збереглася.
Проживав професор землеробства на сучасній вулиці Спаській (нині квартал Вадима Благовісного – Андрія Покровського – Аркасівська). Цього будинку з п’ятьма вікнами, давно вже немає.
23 травня 2017 року, біля головного корпусу Миколаївського національного аграрного університету, було відкрито пам’ятний знак Михайлу Георгійовичу Ліванову, людині, яка заклала фундамент аграрної освіти та науки на Миколаївщині.

Література про життя та діяльність

• Ливанов (М. Г.) // Энцикл. словарь Брокгауз и Ефрон. – Томъ ХVІІа. – СПб., 1894. – С. 645.
• Ліванов Михайло Георгійович // УРЕ. – 2-ге вид. – Київ, 1981. – Т. 6.– С. 163.
• Кухар-Онышко, Н. А. Ливанов Михаил Григорьевич : [биогр. справка] / Н. А. Кухар-Онышко // Николаевцы. 1789 – 1999 : энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 202.
• Ліванов Михайло Григорович // Хто є хто на Миколаївщині. Видатні земляки. – Київ, 2005. – С. 11.
• Губская, Т. Н. Ливанов Михаил Григорьевич (1751-1800) / Т. Н. Губская // Губская, Т. Н. Город мраморных ангелов : очерки / Т. Н. Губская. – Николаев : Изд-во Ирины Гудым, 2012. – С. 33.

*  *  *

• Чепурненко, С. Уникальный симбиоз истории и современности – аграрного образования и науки ННАУ / С. Чепурненко, Н. Карпенко // Южная правда. – 2017. – № 57(25 мая). – С. 1, 2.

Webресурси

• Ліванов Михайло Григорович (1751-1800) : [Електронний ресурс] // Регіональний інформаційний портал «Прибужжя» : [вебсайт]. – Режим доступу : http://www.regportal.mk.ua/2012-03-21-12-12-30/850—-1751-1800, вільний. – Дата останнього доступу : 03.10.2025. – Загол. з екрану.
• Орехівський, В. Д. Внесок професора М. Г. Ліванова (1751 – 1800) у становлення та розвиток органічного землеробства в Україні у другій половині ХVІІІ ст. [Електронний ресурс] / В. Д. Орехівський. – Режим доступу : https://inb.dnsgb.com.ua/2018-1/15.pdf, вільний. – Дата останнього доступу : 03.10.2025. – Загол. з екрану.