Адреса: вул. Захисників Миколаєва, 32
Офіційно зареєстрована католицька громада у Миколаєві з’явилася 1792 року. 1794 року один із державних будинків був переданий католицькій церкві. Цей будинок був перебудований на перший католицький храм Святого Йосипа й освячений 20 травня 1796 року. Він перебував на місці двору нинішнього костелу, виходив фасадом на вулицю Молдаванську (нині Захисників Миколаєва). Вулиця, що перетинала її, отримала назву Католицька (нині – Павла Скоропадського).
З 1874 року настоятелем протягом багатьох літ був священник Никодим Черняхович. Своєю діяльністю він здобув собі добре ім’я, помітне становище в місті і визнання з боку місцевої влади. Черняхович вважав за необхідне будівництво нового храму. 1880 року він отримав дозвіл на початок збору грошей. Велику допомогу будівництву храму надала Міська Дума. Безкоштовно була віддана земля під будівництво і вода з міського колодязя, виділили пісок, щебінь для будівництва дороги навколо храму. За рахунок міста на вулиці, навпроти храму, поставили чавунні ліхтарі, вимостили тротуар і асигнували 500 рублів на спорудження металевої огорожі. Будівельні роботи почалися 1891 року. 1893 року будівля була зведена, а 1895 року – остаточно завершена. Нова Миколаївська церква була урочисто освячена у вересні 1896 року.
Церква була побудована в еклектичному стилі, з характерними елементами неороманських і неоготичних будівель, за проєктом Одеського архітектора Владислава Домбровського. Вона споруджена з червоної цегли в плані хреста, розміром 45 на 28 метрів. Фасад був прикрашений кам’яними архітектурними деталями. Дві вежі, заввишки 49 метрів, увінчані конусними дахами, були збудовані в такому ж еклектичному стилі. Вікна, прикрашені вітражами, були виготовлені в Німеччині: три – у Мюнхені, а два – у Фрайбурзі. Бічні каплиці і вівтарну частину прикрашали фрески Антонія Стшалецького. По обидва боки головного нефа були встановлені статуї Серця Ісуса і Марії, а між головним і бічними нефами – святий Антоній Падуанський, який подає хліб жебракові, що сидить біля його ніг. Усі скульптури були виготовлені в майстерні Шпетковського у Варшаві. У церкві був встановлений новий орган німецького виробництва, вартістю 100 тисяч рублів.
Парафіяльна школа діяла з часу заснування церкви, тобто з кінця XVIII століття. 15 вересня 1900 року з південного боку костелу, стараннями настоятеля Никодима Черняховича і за допомогою парафіян, була побудована двоповерхова будівля парафіяльної школи з червоної цегли.
Кількість вірян постійно збільшувалася: 1875 року вона становила 2354 особи, а на 1912 рік налічувалося вже 8000 осіб.
Після Жовтневого перевороту почалися гоніння і репресії проти католиків, оскільки більшовики нещадно втручалися у справи церкви.
Мізерні архівні матеріали тих літ закінчуються лаконічним рішенням міськвиконкому: «Миколаївський римо-католицький храм закрити». Рішення ухвалене в жовтні 1935 року.
Відтак, у будівлі храму почалося нове, світське життя. Новий власник – міський історико-археологічний музей – навряд чи міг дати лад такій споруді: ремонт, експлуатація, охорона були явно йому не під силу. До того ж, будівля не була розрахована для музейної роботи. Тут було недостатнє освітлення, не регулювалася температура тощо.
Почалася Друга світова війна. Костелу довелося пережити ще одну сторінку своєї непростої історії. Окупанти спершу відкрили храм для богослужінь, а потім закрили його і влаштували в храмі бійню.
Після війни храм перебував у віданні міськвиконкому. Спочатку його було передано військово-будівельній організації під клуб, потім – обласному управлінню профтехосвіти під Будинок культури. З метою розміщення чиновницького апарату в будівлі була проведена реконструкція. Прекрасне приміщення з унікальною акустикою було перегороджено горизонтальним перекриттям, і на утвореному другому поверсі була розміщена велика зала. На вежах, замість хрестів, повісили зірки, на місці вівтаря влаштували сцену. У такому вигляді будівля простояла до часів Перебудови.
У середині 80-х років католики Миколаєва звернулися до влади з проханням про офіційну реєстрацію римо-католицької громади і повернення храму. І лише 25 листопада 1991 року облвиконком ухвалив рішення про передачу будівлі храму місцевій католицькій громаді. 15 лютого 1992 року храм урочисто освятив єпископ Кам’янець-Подільський, отець Ян Ольшанський. Першочерговими завданнями були ремонт храму і формування громади. За ці роки розібрали залізобетонне перекриття; були встановлені хрести на дзвіницях, замінений дах, проведене внутрішнє штукатурення, білення, побудований гараж. У місцевих художників замовлено прекрасні скульптури, відреставровано вхідні двері, встановлено акустичне обладнання.
2005 року настоятелем храму став отець Ярослав Гижицький. Він провів підготовчу роботу для встановлення дзвонів, які були освячені 2006 року о. Юрієм Нагорним, з нагоди 110-річчя храму. Німецькі католики з міста Бохума подарували великий орган. Інструмент вироблений 1950 року фірмою Братів Штокман з м. Верль у Вестфалії, має 28 регістрів, два мануали і ножну клавіатуру. Для того, щоб на Різдво 2008 року орган заграв, було пожертвувано багато коштів і вкладено працю не тільки Миколаївських католиків, але й іноземців. 28 березня 2009 року орган був урочисто освячений єпископом Броніславом Бернацьким.
1999 року рішенням обласної ради церкві була передана строком на 50 років будівля колишньої парафіяльної школи, в якій перебував краєзнавчий музей. Остаточно будівля була передана лише в 2013 році. На сьогодні будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення.
Література
- Гаврилов, И. От центра – к окраине / И. Гаврилов, Н. Христова // Силуэты старого города. 1864-2014. Посвящается памяти Игоря и Инны Гавриловых / И. Гаврилов, Н. Христова. – Николаев : Изд-во Ирины Гудым, 2023. – С. 73.
- Губская, Т. Н. Церкви Николаева / Т. Н. Губская // Николаевские достопримечательности / И. И. Алексанренко и др. ; руководитель проекта В. А. Карнаух. – Николаев : Возможности Киммерии, 2010. – С. 305-314.
- Заковоротний, Д. И. Годы расцвета / Д. И. Заковоротний // Храмы Николаева / Д. И. Заковоротний. – Николаев, 2001. – С. 19.
- Заковоротний, Д. И. Воздвижение храмов / Д. И. Заковоротний // Храмы Прибужья / Д. И. Заковоротний. – Николаев, 2004. – С. 29.
- Крючков, Ю. С. Стилизаторский модерн / Ю. С. Крючков // Архитектура Старого Николаева / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2008.– С. 115-116.
- Кухар-Онышко, Н. А. Культурное зодчество / Н. А. Кухар-Онышко // Архитектура Николаева (конец XVІІІ – начало ХХ веков) / Н. А. Кухар-Онышко. – Николаев, 2001. – С. 71.
- Кухар-Онишко, Н. О. Урок 12. Миколаїв капіталістичний. Храми Миколаєва / Н. О. Кухар-Онишко // Історія Миколаєва: навчальний посібник для 5 кл. загальноосвіт. школи / Н. О. Кухар-Онишко, О. В. Гриневич, Н. М. Гаркуша. – Миколаїв, 2000. – С. 63.
* * *
- Верба И. Тайны старого костела / И. Верба // Южная правда. – 2007. – 6 сент. – С. 5.