Штукенберг Євген Антонович

інженер, миколаївський міський архітектор, колезький асесор
(1859 – після 1919)
Біографічна довідка
Штукенберг Євген Антонович народився 1859 року в Петербурзі у родині інженера шляхів сполучення, письменника і поета Антона Івановича Штукенберга. Його дід Іван Федорович Штукенберг був відомим гідрографом, статистиком і бібліографом.
У 1872-1880 pоках навчався у Петербурзькому будівельному училищі, з 1882 року – в Інституті цивільних інженерів (нині Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет). Отримав звання цивільного інженера з чином X класу. Почав свою кар’єру міським архітектором у місті Симбірську.
У 1885 році Євген Штукенберг був відряджений для роботи у міську управу міста Миколаєва. Свою службу розпочинав на посаді міського інженера, де реалізував два проєкти: спорудження міського водопроводу та вимощення міських вулиць. У 1886 році Євгена Штукенберга призначено головним архітектором Миколаєва. На цій посаді він пропрацював більше 25 років та реалізував понад 70 проектно-будівельних робіт.
За його проєктами побудувані:
Маріїнська жіноча гімназія (1889-1892, нині Миколаївський ліцей імені Миколи Аркаса, вул. Вадима Благовісного, 34);
Друга жіноча гімназія (1889-1906, нині Миколаївський ліцей №2, вул. Адміральська, 24);
Ломоносівське міське училище (нині – це один із корпусів ЧНУ ім. Петра Могили, вул. 68 Десантників);
Чотири нові міські школи та п’ять ним перебудовані та розширені;
Початкова будівля громадської бібліотеки (1893, нині Палац урочистих подій, вул. Спаська ріг вул. Героїв Рятувальників);
Будівлі міської лікарні (20 корпусів, 1889-1890, вул. 2-а Екіпажна);
Будівля міського ломбарду (1891, вул. Спаська, 72);
Будівля міської управи на Соборній площі (1909-1911);
Будівля механіко-технічного училища (1900-1904, старий корпус НУК, вул. Ковальська);
Будівля Миколаївського відділення Державного банку (вул. Глазенапівська, нині Захисників Миколаєва, ріг вул. Спаської);
Будівля поштово-телеграфної контори (вул. Наваринська, 2, нині вул. Андрія Покровського, ріг вул. Спаської);
Будівлі виправно-арештантського відділення (вул. Одеська);
Будівля каторжної в’язниці, лікарняного павільйону при ній та будівля виправної арештантської установи (вул. Лагерне Поле);
Казарми 58-го піхотного Празького полку (вул. Таврійська); Казарми 7-го Донського козачого полку (вул. Мала Морська); Казарми Миколаївського резервного батальйону (1-а Слобідська); Казарми Інженерного парку (вул. 6-а Слобідська);
На суднобудівному заводі «Наваль» (нині Миколаївський суднобудівний завод) побудував: будівлю їдальні з квартирами на другому поверсі, лабораторії, корабельну контору, кузні при елінгах, ливарну майстерню, будівлю заводської лікарні (за власним проектом), чотири корпуси житлових будинків.
За його проектами та під його наглядом побудовано: будинок купця Ерліха (вул. Спаська, 20; нині передано в користування Миколаївській дитячій художній школі); двоповерховий будинок Гольберга (Інженерна, 3); триповерховий будинок Корсунського (проспект Центральний кут вул. Малої Морської); триповерховий будинок Вімута (вул. Соборна) та багато інших приватних споруд.
Крім реалізації власних проектів Євген Штукенберг брав участь у будівництві, спроектованих його колегами. До таких відносяться водолікарня доктора Кенігсберга (вул. Велика Морська, 27), Кафедральний собор Касперівської ікони Божої матері (вул. Садова,12).
Є. А. Штукенберг був найбільш плідним архітектором та будівельником Миколаєва. Крім цього, Євген Антонович вів велику громадську роботу, будучи членом Ради Імператорського російського технічного товариства, був одним з директорів Миколаївського піклувального тюремного комітету, мав чин колезького асесора. За свою плідну та бездоганну діяльність Штукенберга було нагороджено орденами Святої Анни 3-го ступеня та Святого Станіслава 2-го ступеня. У 1910 році, у зв’язку з 25-річчям його роботи на посаді міського архітектора, Міська дума влаштувала вшанування Євгена Антоновича, а Міська управа нагородила його високою на той час премією – піврічним окладом утримання. Є. А. Штукенберг працював на закаті еклектики і в період розквіту модерну. Він створював будівлі у стилі класичного та стилізаторського модерну, але улюбленим його напрямком у модерні було Раннє Відродження. Більшість будівель здійснено саме у цьому стилі.

Література про життя та діяльність

  • Ковалева, О. Ф. Штукенберг Евгений Антонович / Ю. С. Крючков // Очерки истории культуры Южного Прибужья (от истоков до начала ХХ века) : В 3-х кн. / Ю. С. Крючков. – Николаев : ТЕТРА, 2002. – Кн.3 : 137-136.
  • Крючков Ю. С. Городской архитектор Евгений Штукенберг / Ю. С. Крючков // Архитектура Старого Николаева / Ю. С. Крючков. – Николаев : Возможности Киммерии, 2008. – С. 185-191.
  • Крючков Ю. С. Штукенберг Евгений Антонович : [биогр. справка] / Ю. С. Крючков, Н. А. Кухар-Онышко // Николаевцы. 1789 – 1999 : энцикл. слов. – Николаев, 1999. – С. 361-362.
  • Крючков, Ю. С. Евгений Антонович Штукенберг / Ю. С. Крючков // Николаевский модерн : архитектурно-исторический очерк / Ю. С. Крючков. – Николаев : Издатель Торубара В. В., 2017. – С. 141-147.

Вебресурси

➤