(1937 – 2008)
історик, етнолог, археолог
Біографічна довідка
Станко Володимир Никифорович народився 19 лютого 1937 року в с. Матвіївка (мікрорайон міста Миколаєва). 1955 року вступив на історико-філологічний факультет Ростовського державного університету, з ІІІ-го курсу продовжив навчання на історичному факультеті Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова (нині Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова).
Під час навчання Володимир Никифорович розпочав займатися античною історією й археологією, а в палеолітичній експедиції він визначив свої наукові інтереси в розробці питань первісної археології та давньої історії. Після закінчення Одеського університету в 1960 р. В. Н. Станко працював науковим співробітником, а потім – заступником директора Одеського державного археологічного музею. 1965 року Володимир Никифорович вступив до аспірантури Інституту археології АН УРСР (м. Київ), яку достроково закінчив 1967 року, захистивши кандидатську дисертацію за темою «Мезоліт Північно-Західного Причорномор’я». 1968 року В. Н. Станко повернувся в Одесу і працював старшим викладачем, доцентом кафедри історії стародавнього світу та середньовіччя історичного факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечникова. Він викладав загальний курс історії первісного суспільства, основи археології та основи етнографії, а також читав спецкурси і проводив спецсемінари з первісної історії та археології.
Одночасно з викладацькою діяльністю В. Н. Станко проводить розкопки мезолітичного поселення Мирне (Кілійський р-н Одеської обл.). Саме під час розкопок перевірялись теоретичні надбання попередніх років, накопичувались матеріали для нових оригінальних реконструкцій та висновків, розв’язувались загальнотеоретичні питання з палеоекології, палеоекономіки, палеосоціології мезолітичного населення Степової України. Отримані результати були покладені в основу докторської дисертації «Проблема мезоліту степів Північного Причорномор’я», яку захистив 1983 року в Києві.
1976 року Володимир Никифорович Станко перейшов до Інституту археології АН УРСР, в структурі якого за його ініціативою було створено Відділ археології Північно-Західного Причорномор’я в Одесі, який він і очолював до 1989 року. Основним науковим завданням Відділу стала організація та проведення охоронних робіт на новобудовах Одеської області. Матеріали нових експедицій дали можливість співробітникам Відділу підготувати і опублікувати сім монографій і п’ять збірників наукових праць, а також захистити на цих матеріалах вперше в Одесі дві докторські і сім кандидатських дисертацій зі спеціальності «Археологія».
1978 року В. Н. Станко розпочав розкопки пізньопалеолетичних пам’яток в долині р. Бакшали. Ці розкопки разом з розкопками поселення Мирне отримали всесвітнє визнання. Дослідження таких пам’яток первісної археології, зокрема археології палеоліту (Анетівка-І і ІІ, Івашково) і мезоліту (Мирне, Білолісся, Гіржеве), палеоекономіки, палеоекології, давньої історії, етнології дали можливість В. Н. Станко вперше в історіографії розробити нові методики вивчення пам’ятників кам’яної доби, схеми комплексного аналізу структури мезолітичного соціуму. Головним принципом його праць стало використання археологічних джерел у відновленні картин історичного минулого.
1989 року В. Н. Станко повернувся до Одеського університету, де в повній мірі проявилися його організаторські здібності та високий рівень підготовки. Уже через рік історику було присвоєно звання професора.
У 1993 році на історичному факультеті він створив і очолив кафедру археології та етнології України, а протягом 1994-2003 рр. був деканом цього факультету. Під час роботи на історичному факультеті за ініціативою В. Н. Станко було відроджено етнологічну тематику, відкриті нові спеціальності «Археологія» та «Етнологія». При кафедрі було створюно лабораторію, де студенти мали можливість працювати з матеріалами археологічних експедицій. Саме завдяки зусиллям професора В. Н. Станко в 1996 році створена Спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських, а з 1999 р. докторських дисертацій за спеціальностями «Історія України» та «Всесвітня історія», головою якої він був до 2004 р.
2004 року Володимир Никифорович Станко повернувся до Миколаєва, де працював на історичному факультеті Миколаївського державного університету ім. В. О. Сухомлинського (нині – Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського) на посаді професора кафедри історії України. Він розробив документальну базу, створив і очолив Лабораторію археології та етнології при науковому відділі університету на базі історичного факультету. Її базовими пам’ятками стають Дикий Сад, Анетівка, античне поселення на о. Березань.
З 2007 року В. Н. Станко перейшов у Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили (нині – Чорноморський національний університет імені Петра Могили). У цьому навчальному закладі професор пропрацював до кінця своїх днів.
Помер Володимир Никифорович 16 лютого 2008 року, не дожив до свого 71-річчя всього три дні, не встигнувши закінчити багато нових задумів.
Володимир Никифорович Станко – автор понад 50 наукових праць, у тому числі кількох монографій. За результатами цих досліджень ним було зроблено ряд цікавих доповідей на наукових конференціях в Україні, Росії, Молдавії, Болгарії, Великій Британії, Франції, Німеччині. Також за його участю було організовано проведення багатьох міжнародних історичних, археологічних і етнологічних наукових конференцій. Він був науковим керівником міжнародного проекту в рамках програми INTAS. В. Н. Станко вів активну видавничу діяльність. З 1989 року він був постійним членом редколегії республіканського журналу «Археологія», членом Всеукраїнського Проводу і членом Президії обласної філії товариства охорони пам’яток історії та культури, головою українського відділення Російського археологічного товариства. В. Станко заснував Одеське наукове товариство болгаристів і кафедру болгаристики філологічного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова. Понад три десятиліття (1978-2008 рр.) вчений очолював комплексні дослідження палеолітичних пам’яток поблизу села Анетівка (Доманівський р-н Миколаївської обл.). Під керівництвом Володимира Никифоровича кандидатські дисертації захистили 17 осіб.
За свій внесок у вивчення археології, її популяризацію в суспільстві, організацію гуманітарної освіти Володимир Никифорович Станко нагороджений багатьма нагородами, зокрема медаллю «Ветеран праці» (1987 р.), Почесною грамотою Міністерства освіти України (2000 р.), Орденом Паісія Хилендарського першого ступеня (Болгарія, 2004 р.). В. Н. Станко – Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2002 року.
На місці розпочатих В. Н. Станко розкопок поселення Анетівка-II в 2009 році встановлено пам’ятний знак на його честь. 6 лютого 2012 року на фасаді історичного факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова урочисто відкрито меморіальну дошку відомому історику, доктору наук, професору Одеського національного університету Володимиру Никифоровичу Станко.
Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова у лютому 2017 року провів наукові читання пам’яті археолога, етнолога, доктора історичних наук Володимира Станко. 19 лютого, до 80-річчя від дня його народження, учасники читань відкрили меморіальну дошку на історичній батьківщині вченого, в с. Тернівка (Миколаїв), на вулиці, перейменованій на честь Володимира Станко.
Література про життя та діяльність
- Станко Володимир Никифорович // Енциклопедія історії України. – Київ, 2012. – Т. 9. – С. 805.
- Станко Владимир Никифорович : [биогр. справка] // Николаевцы. 1789 – 1999: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 314-315.
* * *
- [В Терновке открыли мемориальную доску в честь выдающегося земляка – этнолога, археолога, доктора исторических наук Владимира Станко] // Вечерний Николаев. – 2017. – N 27(9 марта). – С. 1. – (Городскоп).
- Козлов, С. Болгарская школа рада гостям / С. Козлов // Вечерний Николаев. – 2014. – N 21(22 февр.). – С. 2.